17 вересня учні 11-ІТ та 11-М класів відвідали кінотеатр «Родина», де переглянули стрічку «Заборонений». Ліцеїсти були вражені системою влади, яка знищувала свободу думки, слова та цвіт нації.
Учениця 11-М класу Гірник Мирослава поділилася своїми враженнями про фільм:
«Дуже часто мої однолітки запитують себе, для чого нам вчити історію чи знати біографію письменників. Відповідь проста: адже коли ми знаємо своє минуле, ми можемо мати щасливе майбутнє. Так, наша історія не кольорова і не весела, а навпаки, трагічна, адже наш народ завжди прагнув до волі, кращого, гідного життя. Українці не одне століття йдуть проти системи і певною мірою їм це вдається, але іноді хтось ламається і пливе за течією, з різних причин, а хтось, незважаючи на можливу смерть, яка може прийти будь-якої хвилини, на те, що в нього не буде більше майбутнього, сім’ї, життя, усе одно пливе проти течії. Під час перегляду кінострічки «Заборонений» я була вражена історією Василя Стуса, він став для мене ще одним ідеалом незламної людини, яка вистояла й не піддалася тогочасній системі. Він боровся за незалежність, право на вільне висловлювання власної думки, відкрито виступав проти репресій та розстрілів, через що втратив роботу та волю. Перебуваючи у в'язниці, попри всі заборони, покарання, він продовжував писати чудові вірші. Деякі з них таки потрапили на волю й були досяжними не лише поетам, які проживали на території України, а й письменникам-емігрантам, які згодом назвуть Стуса кандидатом на здобуття Нобелівської премії. Саме в той час Василь переживає жахливі тортури й важко хворіє. Попри всі знущання долі він не йде на компроміс із убивчою й руйнівною системою, яка принижувала нашу націю будь-якими методами. Саме ця людина є взірцем патріотизму, мужності й сили волі. Ця кінострічка запалює вогник в очах і піднімає патріотичний дух вільної і незалежної нації! «Заборонений» - це лише невеличка історія однієї людини, яка боролася за свою державу, чиє життя, як і багатьох інших, зруйнувала тогочасна система зла. Наша Батьківщина має у своїй історії і пам’яті найкращих синів і доньок, з яких не одне покоління повинно брати приклад.»
Українці мають знати свою історію, тому що «народ, який не знає своєї історії, - зазначає О. Забужко, - приречений на її повторення».
