7 грудня у світі відзначають День української хустки. Саме українська хустка об’єднує жіночі покоління і передається як родинна цінність від матері до доньки.До Всесвітнього дня української хустки чарівні дівчатка, мами та педагоги нашого ліцею приєднуються до флешмобу #УкраїнськаХустка. Ліцеїсти мали змогу власноруч розмалювати розмальовку української хустини, додати до неї окрім барв ще й частинку своєї душі.
Сьогодні не часто можна побачити на сучасній жінці хустку. А дарма, адже хустка – це символ нашого народу, вона оберіг, що символізує любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Свято української хустки сприяє збереженню та відродженню українських традицій.
Тож, відроджуймо, поважаймо, пропагуймо наші українські традиції — це генетичні скарби нашого народу.
А хустка в нас завжди була в пошані
У літню спеку й люті холоди.
Їх гарно так замотували пані,
Як йшли до церкви, вдома, та й завжди.
А літню хустку часто вишивали,
Щоб гарною на голові була.
І хустка людям щедро дарувала
Свій захисток від сонця і тепла.
Бо голови від спеки закривала,
А взимку гріла і несла тепло.
Та від хурделиць ревно захищала,
Щоб затишно у холоди було.
Тож за турботу їх усі любили:
І прикрашали, як могли, усі.
Хустки яскраві діточки носили,
А вже темніші — вдови, бабусі…
Та всі любили хустинки з квітками,
Щоб маками і ружами цвіли…
Тому хустки були завжди з жінками,
Як навіть в путь останню їх вели…
Краса в хустині нашій споконвічна,
Як і душа, що з піснею жила.
Бо в українок і душа лірична,
У ній багато сонця і тепла.
